2. ОЧІКУВАННЯ
18.05.2015* 17:40
Ми можемо далі спілкуватися?
[i]Так. Продовжуй своє інтерв'ю.[/i]
Як я розумію, то відповідно до Ваших слів Україна має особливу місію. Так?
[i]Місію? Ні, мова не йде про місію, хоча люди дуже полюбляють використовувати цей термін. Мова іде про роль, про певну роль.[/i]
Добре. Нехай це буде так. Але чим обумовлено, що саме Україна буде мати певну роль. До речі: всі країни мають певну роль у розвитку як Людства, так і Європи. В решті-решт, зараз Україна ніяк не може тягатися із своїми сусідами - хоча би з Польщею, Словаччиною, Чехією та Угорщиною.
[i]А Ми не розмовляємо про сучасність, Нас вона цікавить тільки в тому, що обумовлює Прийдешнє. Це важливе. А сучасний стан України слід визнати тільки як платформу для формування її Майбуття.
Необхідно зрозуміти, що фактично окрім України жодна країна Європи не страждала від того, що більше 1000 років не мала свою державність. Та головне навіть не це, а те, що народ, який мав таку міцну основу у вигляді Київської Русі, став занепадливим, став безправним та не упорядкованим, хоча у своїй основі завжди мав волелюбство та свободолюбство. Хіба таке могло бути випадковим?
[/i]
Мені тяжко щось сказати з цього приводу.
[i]Необхідно завжди пам'ятати, що фактично ніщо та ніколи не відбувається просто так, по якомусь не зрозумілому зівпадінню. Поява держав, поява видатних убивць з іменами видатних полководців, поява королів та диктаторів завжди закономірні. Мова не іде про імена. Імена можуть бути іншими, але перебіг подій змінити тяжко.
[/i]
То чому у свій час мені так настирно Говорили про те, що змінювати Минуле категорично заборонено?
[i]По двом причинам.
1. Минуле дійсно можна міняти, що означає автоматичну зміну не тільки Сучасного, яким би воно не було умовним, а і Прийдешнього. В останньому випадку розгалуження футурмобілей різко виростає і визначити найбільш доцільне дуже тяжко.
2. В той час ти міг, по своєму незнанню, дійсно викинути фортель в Минуле. Ми раді, що ти все зрозумів, особливо після того, як тобі було показаний один із засобів такої дії.
Але повернемося до України.
Те, що абсолютна кожна країна та кожний народ, обмежимося Європою, має свою роль у загальному розвитку Людства, є аксіомою. Але кожна країна при цьому має і певну особливість, яка відрізняє її від сусідів, яка і обумовлює різноманітність розвитку Людства. Є навіть певні теоретичні розробки про оригінальність та особливість характеру різних націй. Але ми зараз зосереджуємося на одній, тільки на одній рисі: Свободолюбство та Толерантність.
Так, різні країни мають це, але, наприклад, Польща все це має у забарвлені гонору, білорус - у забарвлені навпіл рабства, болгари - досі тримають на собі наслідки турецького поневолення, угорці - тягнуть досі кайдани їх майже азіатського походження і так далі.
Німеччина, наприклад, зараз досі не оговталася від жаху Нацизму, хоча у свій час саме ця країна була провідником Прогресу в науці та у філософії, в літературі.
Підоснов для того, щоб Україна зайняла своє місце, дуже важливе місце, у подальшому розвитку Людства, багато. Перерахуємо тільки декілька з них.
1. Ментальність свободолюбства Козацтва.
2. Корінне миролюбство при тому, що здатність стати войовничим і нездоланим завжди існує в кожному українці.
3.Колосальний інтелектуальний потенціал, який тільки-тільки починає розкриватися.
4. Неймовірно міцний фундамент для виникнення та розвитку людей 6 Вертикальної Раси.
5. Гарний, дуже гарний, далеко не розкритий природний потенціал.
6. Толерантність до інших націй.
7. Шанобливе ставлення до Життя і до Жінки, яка є носієм цього.
Думаємо, що цього досить.[/i]
І що, саме цим було обумовлене те, що Україна так довго йшла і досі не прийшла до нормального сучасного стану державності?
[i]Жодна людина, така її психологія, ніколи не шанує та не зберігає те, що їй дістається як дарунок. Але як вона береже те, що вистраждане! Україна закономірно повинна пройти через кров і страждання, але не кров Громадянської війни, а війни за свою Незалежність, і не страждання генетичних каліцтв та потворності (Росія), а через страждання боротьби Нового зі Старим.[/i]
І як довго це буде тягнутися?
[i]Довго і коротко.
Коротко, бо це забере декілька років, але довго тому, що сам процес розтягнеться на декілька десятиліть.[/i]
То мені не доведеться це побачити.
[i]На жаль. Хоча краєчок цього всього ти ще зачепиш.
Які ще питання по цій темі?[/i]
Як завжди, питання виникають потім.
[i]Перебиваємо: для твоїх питань потім немає, бо ти можеш завжди питати про все.
[/i]
Та знаю, але досі не можу до цього звикнути, вже більше 30 років.
[i]Для людини це довгий термін? Так, бачимо: довгий.
Давай, Ми ще дещо скажемо.
Про Росію розмовляти не будемо. Але є декілька дуже цікавих і, можливо для тебе, несподіваних вірогідностей.
Ми не стверджуємо, що таке є закріплений у Прийдешньому. Але навіть зараз складаються так події, що можна прогнозувати вірогідність утворення своєрідного захисного поясу Європи із країн: Латвія, Естонія, Литва, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Молдова, Україна. Ми перерахували країни, які спроможні створити могутній інтелектуально-культурний та економічно-мілітарний потенціал. Що це буде? Конфедерація? Скоріше за все, але в ній головну роль будуть грати дві країни, якщо це відбудеться, Україна і Польща.
Це - перший варіант.
Другий варіант: майже те саме, але в межах Польща-Україна, а потім приєднаються Білорусь та Словаччина, а потім і інші.
Справа у тому, що розвал Росії буде мати трагічний для Європи характер, адже вивільниться неймовірна потуга низького інтелектуального розвитку росіян, з'явиться навала їх у вигляді біженців, які будуть всіляко інфільтруватися до гонористих і дійсно вже багатих, але постраждалих від біженців із Африки та Азії розвинутих країн Європи. Німеччина, Франція, Італія, Англія та всі інші носії Західного менталітету будуть неймовірно зацікавлені в утворені такого буферу.
Треба сказати, що вже зараз ця ідею пророблюється окремими науковими установами Європи. Сполучені Штати теж розглядають цю ідею. Більше того: в деяких діях керівників окремих держав це вже проскакує у неявній формі.
І упор робиться на Україну. Чому? Бо вона вже воює за Європу, до кінця що не розуміють не тільки європейці, а навіть українці, але дуже добре це розуміють прибалти та Польща.
Досить.
Ми підійшли до грані Дозволеного.
До наступної бесіди!
Ми[/i]
18:35
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612908
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2015
автор: Левчишин Віктор