Знай, усі твої слова змушують мене вірити
у власну незнищенність в бою з порожнечею.
На свою душу згодна будь-яке тіло міряти,
а що я вирішу самогубством чи втечею?
А мій жовтий місяць не буде з віками тухнути -
хай вовкулаки огорнуть м’якими лапами…
Від моєї печалі можна буде оглухнути -
від твоєї краси знов захочеться плакати.
А мій шлях до тебе сузір’ям стане стелитися…
Лишимось прекрасними і так само чесними,
і навіть після смерті ти можеш мені снитися,
тільки твоя доброта… це привід воскреснути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612934
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.10.2015
автор: Олена Мальва