Є дві дороги в нашому житті:
Одна веде до раю, інша в пекло.
По першій досить важко нам іти.
По другій вниз спускатись дуже легко.
Ми часто вибираємо ту путь
Де замки збудували лінь і заздрість,
І гордість, й злоба, й бруд там теж живуть.
А ще там гроші є, брехня і марність.
Дорога ця широка, і тому
Так легко нам іти по ній до краю.
А потім поринаємо в пітьму…
Чому про це раніше ми не знаєм?
На цім шляху ми губимо життя
Змішавшись з брудом, лежачи в багнюці.
Каміннями становляться серця,
Наслухавшись брехливої науки.
Вузька стежина поряд з шляхом є.
Лише веде вона не вниз, а в небо.
І важко тим, хто по стежині йде,
Але цим людям іншого не треба.
На стежці цій живе добро і мир.
Панує тут завжди любов і щастя.
Мій друже, стежку цю ти віднайди
Щоби в лукаві сіті не попався.
Дороговказами в дорозі цій
Є завжди десять заповідей Божих.
Проведуть вони тебе по ній.
Повернути в бік уже не зможеш.
Коли пройдеш стежину цю вузьку
Тебе чекає в небі нагорода.
За те, що подолав путь нелегку
Відкриються тобі у рай ворота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2015
автор: Наталія Білак