Ти залишився вічно молодим,
з очима, що хотіли жити,
снайперська куля обірвала
життя, що починало цвісти.
Смертельний постріл у скроню,
що шансів не дає практично,
не захистить щит металевий
від кулі, що летить прицільно.
А очі темні може знов
подивляться із вічності на землю
вулиця назвою про нього нагадає,
свіча перед портретом заморгає.
Романа був би двадцять перший рік,
якби не постріл той смертельний,
у пам'яті живе світлий хлопчина,
який тепер із вічним спочином.
Присвячено Роману Гурику.
Картина із інтернету.
8.10.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612938
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.10.2015
автор: Светлана Борщ