Ідеш…
Листопадом черговим злітають хвилини,
фарбовані в колір чекання, з відтінками stop.
Так інколи схожий (до сліз) на звичайну людину,
що плаче…
сміється…
і вірить у свій гороскоп…
подрібненим серцебиттям – у безодню луною,
щоб скалки збирати в долонь…
на колінах…
на дні…
…ідеш…
без зупину…
на зустріч з моєю труною…
Благать: «Зачекай! Тут – життя! Під твоєю рукою!» ?...
...Ти ж – час. Ти – глухий.
...Та попро́шу...
А раптом?...
...чи – ні?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612977
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.10.2015
автор: Циганова Наталія