БРЮССЕЛЬСЬКА КАПУСТА (Цикл) *

[i]…Вже  так  судилось,  видно,  на  віку  –  
Жувать  самітно  всяк  свою  капусту….
                                                                           Олекса  Удайко


[b]1.  Брюссель
[/b]
[b][color="#4d940a"]Можливо,  ми  б  того  й  не  знали,
Що  місто  є  таке  –  Брюссель…                                                                
Та  раз  диктатора  обрали
За  президента  від  осель,
Що  межували  з  димом,  брудом,
Що  плив  зі  сходу,    де  сусід
Там  панував  над  п’яним  людом,
Ще  й  зазіхав  на  землю  від
Царя  Гороха  чи  раніше,  
Коли  злостивці  взнали  про
Багатий  край,    де  люди  інші
Й  тече,  як  золото,  Дніпро…

…Та  то  вже  сповіді  богеми,
Що  варті  іншого  пера,                                
Й  величної,  як  світ,  поеми…  
Нам  же  вертатися  пора
В  наш  час…  Байстрюк  царя  Гороха,
Що  правив  царствієм  Моксель,
Все  ж,  хоч  дурний,  кумекав  трохи:
Кубло  сповив  біля  осель,
Неподалік  від  свого  царства,
Щоб  там  намісником  –  пілатом  –
Серед  братви  свого  обрати
Для  упокореної  пастви...

І  той...  знайшовся  дуже  скоро  –
З  повинною  явився  сам,
Бо  був  відомим  в  краї  ”вором”  –
Серед  “своїх”  –  на  кличку  Хам…

……І  враз  у  ріст  пішла  корона:.
Він  перш  так  паству  закрутив,
Що  здивував  свого    патрона  –
Не  дай  Бог,  схопить  рецидив!
Він  вартою  себе  обставив,
Що  “не  панять”  і    Пахану́:
Мов,  не  ловіте,  хлопці,  гави…
І  –  ні-чи-чирк!  І  –  ні  ну-ну́!
Сам  призвичаївся  ж  до  кухні  –
Чомусь  “батони”    в  златі  пік
Й  не  прожував  їх…  і  на  кутні.
(Із  ними  потім  так  і…  втік!)
І  так  шубовснув  він  у  ражі,
Так  ушелевкався  в  азарт,
Що  заздрили  і  очі  вражі,
І  сам  Московський  каганат…

…А  що  ж  громада?  Так  наївно
Вона  повірила  йому,
Що  той  співає  щиро  гімни  
Й  не  дасть  в  обіду  нікому́
Мого  стражденного  народу,
Що  прямував  в  свою  сім’ю  –  
В  незлу,  об’єднану  Європу,  
Що  мала  вольницю  свою…
Та  сталось  так,  як  мало  статись:
Смикнув  за  повід  “старший  брат”
Свого  невільницького  “брата”...
А  ще  заслав  ворожу  рать…

 …А  що  було  –  то  вже  ми  свідки:
Братів  немало  полягло…
І  ясно  стало,  як  і  звідки
Прийшло  до  нас  оте  ху@ло!..
Та  українців    не  здолати  –
Ми  вірим  твердо  в  світлу  путь:
Вам  –  позолочені  палати,
А  нам  –  в  безчестя  б  не  звернуть…

[b]…Урок  все  ж  в  памку  будем  брати:
Не  будь  сусідом  нам  Моксель  –
З  його  неситим,  диким  "братом"  –    
Не  взнали  б,  що  таке...  Брюссель![/color][/b][/b]

12.10.  2015,
Кельн,  ФРН
_________
*Тут  автор  має  на    меті  публікувати  враження
   від  недавнього  відвідування  столиці  ЄС,  які
   можуть  бути  неоднозначними,  про  що    
   натякає  епіграф  до  даного  твору…  [/i]

   примітка:  світлина  автора.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2015
автор: Олекса Удайко