Ступаю...відлуння помалу, злітає. Незрима
На розі світів, зазирну, зазвичай, в задзеркалля.
Тримай мене міцно, за руку, я прошу, утримай,
Бо тягне мене, через силу, у хащі...провалля.
Ступаю, те світло у серці несу, не ховаю,
А стіни скляні, осяйні, у промінні веселки.
Я подумки небо усміхнене в душу вбираю,
Яке зависає шматочком з проміння - виделки.
Ступаю,а ти, знаю поряд, розвієш тумани,
У сонячний дощ, назбираю по краплі натхнення.
Мене поведеш, зцілиш стомлені ниючі рани,
Побачу уперше, чарівної миті знамення...
22.03.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2015
автор: Ліна Ланська