Найважче в житті – це чекати.
Миттєвості тягнуться вічно
Тумани окутують ніжно
Немов павутиння срібне
Чекати на слово від друга
Чи сина коли він далеко.
І вірити сліпо у пекло
А раю не бачити вперто.
Чекати як сили іссякнуть
І гасне екран монітору.
Відчинена брама із двору
А серце тривожиться знову…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613070
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.10.2015
автор: Наталія Білак