В вікні зелене листя давно вже не зелене,
А жовте, прикрашає сіру далечінь.
Настрій пропав й бажання нездійснене,
Стоїть перед очима постаттю, як чорна тінь.
А я не звик сидіти за комп'ютером годинами,
І есемесок на телефоні я не маю,
По телевізору ідуть новини за новинами,
Іде життя, а я з ним наче з другом розмовляю.
Я все питаю але він мовчить уперто,
Він каже що я відповідь сам знаю,
Я похмурнів, та він казав відверто,
І досих пір розмову із життям у голові тримаю...
Пройдуть роки я стану вже інакшим,
Зміню я правила, та принципам не зраджу,
Прийдуть думки нові, а старі я облишу,
Як щось не так, з життям розмовою себе розраджу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613222
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.10.2015
автор: Давид Мрійник