Моральна втома та безсилля,
Зневіра, втрата ідеалів –
Це спільна зараз для всіх хвиля,
Це те, що тягне на вокзали.
Ми хочемо втекти, але це марно,
Ми мучимось, але, я вірю, - недарма.
Ми творимо усе таке бездарне -
Колись-то має скінчитись зима.
Ми станемо усі колись щасливі,
Ми склеїмо уламки від сердець,
І прочитаємо вірші свої тремтливо…
Але – це буде наш кінець.
Так, прийдуть гроші, прийде слава,
Та чи потрібно нам це все?
Ми зараз – вуличних поетів зграя,
А потім станем на одне лице.
Затримаюсь у паузі, я затамую подих
І подивлюсь очима чистими на світ.
Я залишусь на вулиці, де кожен день – це подвиг,
А не писатиму комусь фіктивний звіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613236
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2015
автор: Анна Мокра