Одного дня, гуляючи по місту
В осінню, темну, дощову пору
Коли вже ні трави нема, ні листя
Я подумки вернулась у весну
Я згадувала теплий промінь сонця,
Що трепетно торкався до землі
І тихо підкрадався до віконця
Щоби прогнати сутінки зими.
Той промінь засвітив до мене в серце,
Розворушив дрімаючу любов.
Розбив кайдани, що скували двері
Душі моєї, щоб любити знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2015
автор: Наталія Білак