Падає й тулиться

Це  було  в  Києві,  в  Києві,
Ти  любив,  любив  мене,
Коли  ми  торкалися  крилами,  крилами,
Я  думала:  краще  вбий  мене,  вбий  мене,
Коли  захочеш  поїхати.

Це  було  в  горах,  в  горах  було  це,
Довго  мовчали  про  осінь,  цю  кляту  осінь...
Але  моє  волосся,  обніжене  сонцем,
Стало  засохшим  листям,  пожовклим  листям
В  горах  і  в  місті.

В  горах  і  в  місті
Тепер  злітає  з  дерев  аби  притулиться,
Падає  й  тулиться,  тулиться,  тулиться
До  твого  великого  серця...




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2015
автор: Sandra CurlyWurly