Я не навчилась з келиха вино
У спрагу пити, краплі не зронивши.
То тільки злість із гнівом заодно
Вмовляють пити, вщерть заполонивши.
Тримаю міцно вогняне весло,
Стихія пристрасті зліта шалено.
Куди мене вже знову занесло?
У мороці віднайдене - черлено.
Мабуть пила з тобою зілля-чар,
Тому видіння зачепило хмари,
В коханні медом ллється кожна з чвар,
Поблажливо всміхаються примари.
Я не навчилась пити взагалі,
Хіба по краплі спокушати диво,
Розіпнута душа твоя в імлі,
Торкнусь цілунком в пристрасті мінливо.
Можливо вип"ю те, що не віддав,
Або сховав розлуки та печалі.
Коли отак одну мене жадав,
Що ті віки? - фелука на причалі.
02.08.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613510
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2015
автор: Ліна Ланська