Осінь - зміна ламкоі форми,
зміни всі, ти повір, болючі,
оголи своє ніжне горло
для соснових гілок колючих.
Лікувальне кровопускання -
гострі голки в ослабле тіло,
тільки ті володіють знанням,
кому все вже переболіло.
Хвоя лишить смолисті рани,
але ти тих стигмат не бійся,
кожен мусить напитись твані,
щоб ввійти у незламне військо.
А край ліжка сідають тумани,
заповзають тобі під шкіру,
вони, мовби волхви-погани,
переносять забуту віру.
Розпускай на дороги шрами,
не тримайся за сенсу латки,
опадай із вогнелистками,
щоби стріти новий початок.
Розхитай ці старі лаштунки,
розіграй цю прощальну коду,
хай змивають твої візерунки
Стіксу лагідні смерклі води.
Течії віддавай крила й пір'я,
мертві боги в хаос вертають,
Всесвіт прагне твого довір'я,
не воскресне, хто не вмирає.
13.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613523
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2015
автор: Віталій Стецула