Я не втрачена, бо не твоя
І твоєю не буду жодної миті.
Забудь... чи осінньо заплачуть дощі ті,
Молитовно зронивши ім"я?
Я не втрачена, бо не твоя.
Я не втрачена, я лиш туман...
Сивим димом потроху, вкрию дороги,
Розгрібаю під снігом біля порогу
Краплі крові задавнених ран.
Я не втрачена, я лиш туман...
Я не втрачена, бо не шукав,
Думав листям до ніг упаду, як схочеш,
Та забуті сліди затопчу... пророчі
Слова хоч і почув, зволікав.
Я не втрачена, бо не шукав...
Я не втрачена, та не суди,
Що вкриваюсь так рано вже сивиною,
Коли щастя пройшло ізнов стороною
І заснуло, буди не буди...
Я не втрачена,та не суди...
Жовтень 2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2015
автор: Ліна Ланська