То нічого, що не знайдеш слова,
Не розщедрилась добром душа.
То ж таки думки, а не полова,
Хай благословенна буде мова,
Коли знайде інше, щоб втішать.
То нічого, почуття єдине
Твоє серце так і не знайшло.
А моє до тебе знову лине,
Доки крається й болить, не згине
Щось було мабуть?..таки ж було...
То нічого, що дзеркал прокляття
Розбиває льодяні мости,
Запаливши заздрісно багаття.
Світло не злякається розп"яття
Бо троянди цвіт обплів хрести.
То нічого, що шукаєш змову
Там, де лише відданість і біль.
Проросте твоє прозріння знову,
Сіра втілиться у кольорову,
Трагіфарс замінить водевіль.
16 жовтня 2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613739
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2015
автор: Ліна Ланська