Все сіре та чорне в очі впадає!
Подія страшна серця розриває,
Та туга нестепна – людьми володіє,
Невже в ці часи є той, що радіє,
Руки до Бога здіймають, з проханням!
Хто ж нам допоможе, питають зітханням!
У відповідь люди почули – мовчання!
Ой, марне було - «те» сподівання!
Жадоба до грошей людей полонила…,
Та Світло у душах - нещадно згасила…,
Свідомість та мудрість – десь розгубили…,
На долю «тяжку» нарікати - уміли…
25.09.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613752
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2015
автор: Ніколь Авілчаду