Просто подумай, як багато ми втратили!
Ми втрачали щось на кожному кроці.
І поки янголи своїх демонів бавили,
Ми забули всю совість в минулому році.
Не забули б, так пропили. Нам не звикати
Пропивати щось через власну хтивість.
Просто ми люди: не королі і не кати,
Нам притаманна і щирість, і хитрість.
Нам небо може вклонитися в ноги,
І можемо ми піднятися в небо.
У кожного звіра своя дорога.
Все буде так, як треба. Як треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613764
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2015
автор: Божена Стефанко