Одного дня чи, може, ночі,
Коли усі уже заснули...
Лилися слізоньки дівочі,
Що у калюжі потонули.
Калюжа здалась океаном,
Таким, що швидко греблі рве.
Ніжні слова були обманом,
Що дуже швидко дах зірве.
Стояла дівка під вербою
І плакала,униз схилившись.
Хотіла щось зробить з собою,
Та зупинилась,помолившись.
Їй соловей заграв сонату
І закрутився у танку.
Вона згадала рідну хату
І милу матінку,святу.
"Я не покину їх ніколи!",-
Дівчи́на крикнула сміливо...
І хоч сердечко її кволе,
Та заживе вона щасливо
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613806
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 16.10.2015
автор: Sindicate