Біла лілея посеред моря.
Місяця серп блідо світить над нею,
Над нею одною, пустка навколо,
Бо ніч то сповила синню своєю.
По морю спокійному хвилі гойдають,
По морю все плине і плине,
Бо де ж то лілеї рости у тім морі,
До дна ж бо стебло не долине.
Прибило до берега білу лілею.
І згинула в заростях хижих,
Бо зірвана вродою квітка тендітна
Не здатна у морі тім вижить.
У морі, у горі, у місячнім сяйві
Колишуться, падають зорі,
Мов білі лілеї, мов снів візерунки,
Леткі, й наче мрії прозорі.
© Жанна Білавич, 2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613899
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.10.2015
автор: Жанна Білавич