І знов якийсь безглуздий розпач,
Вже вкотре серце полонила пустота,
Якщо вчинила щось не так-ти вибач,
Навкруг затьмила погляд темнота,
Доріжку по якій ішли-встелили листям,
Прив»ялим листям сподівань й надій,
Ми розійшлися дивним перехрестям,
Так й недіждавшися рішучих дій,
Напевне - ми є просто різні,
Напевне доля не одна на двох,
Й напевнее здибались не в тому передмісті,
Дарма переплились у біготні епох
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2015
автор: Крістя