А ми брели осінніми дощами,
Дощ пряжу пряв холодними нитками.
Мережив, плів на металевих спицях,
І музика текла по світлих лицях.
І на руках несла ріка тумани,
І я була ріка твоя, коханий.
А дощ від щастя плакав дужче й дужче,
Мов проливалась правда світу суща.
В сльозах цих рештки літа розчинялись,
Ми йшли вперед і вже не оглядались.
2007р.
фото з інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2015
автор: isabel