Затертий шлях ногами бранців,
Що знов у попіл навернули
Ті, що проснулись, знов поснули
Під спів не обраних обранців.
Ми загубились серед слів.
Самі собі обрали кару
Та ще змагалися на пару,
Як жити будьмо серед змін.
Та знову нас зовуть на жертву.
Нас нагороджують обманом
Хто злодій був, той стане паном.
Та потихеньку сунуть в пекло.
Навіщо думати? Так жити.
Про все вирішують за нас,
З’явивсь отой, що свині пас
Та, мов свиня, припав к кориту.
Ой леле! Матінко моя!
Навіщо ж ти мене родила,
Та у дорогу-шлях сповила
Коли розбійник там брехня.
Брехня брехнею поганяє.
Та творить нам оті закони,
Що загортаються в прокльони.
Яке майбутнє? Я не знаю.
Не знаю, скільки нам страждати
Допоки не повиїсть страх.
Начнуть судить всіх по ділах.
Та все ж байдужість подолати.
Затертий шлях ногами бранців,
Що знов у попіл навернули
Ті, що проснулись, вже не сплять
Під спів не обраних обранців.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613928
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.10.2015
автор: Dema