В заграві сонце покидає землю
і хилиться за обрій.Утіка
від горя і страждань мого народу.
Від розпачу батьків,що не стиха.
Надію має сонце.Вранці зійде,
теплом зігріє землю,обійме.
Додому всі повернуться солдати.
Закінчиться війна і пропаде.
Навіки пропаде війна проклята.
А з нею кров і сльози,і журба.
Повернуться сини,батьки до хати.
Сміятись буде сонце.Визира
З-за хмари,що розтупиться від вітру.
І зайчики-промінчики ловить
знов вийде в двір сусідська мудра кішка.
Біда минає.Продовжуємо жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613997
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.10.2015
автор: кацмазонка