Бувало так, що серед ночі-
Проснусь від жаху,
В холодному блискучому поту.
Я згадую оті страшні хвилини,
Які провів я на війні.
Я пам'ятаю свого друга,
Якого більш нема.
Який попав на небеса.
Він ніс мене невпинно,
Крізь плач та крики.
Він сціпив зуби, йшов вперед,
Бестрашно та крізь біль.
Мене він спас, а сам пропав.
В отій страшній війні,
Яка забрала сотні душ,
Невинних та не дуже
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614027
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 17.10.2015
автор: Mein Herz Brennt