І все ж не тільки Сонце гріє,
І краплі на лиці не тільки від дощу.
Хтось про когось в світі мріє,
Говорячи ніжно: «Не відпущу».
І в снах немов би наяву,
Вона приходить знову й знов.
«Мій Бог я не існую, я живу,
Бо знаю я, що таке любов.
Хоча бувають і сварки й образи,
Буває навіть днями мовчимо.
Та не потрібні нам ті довгі фрази,
Як поглядом одним ми кричимо.
Мені без неї боляче, біля серця десь болить.
Хмм.. так дивно про когось мріяти,
Коли Сонце не гріє, гріє з нею мить,
І легко з нею в чудеса повірити.
Я люблю і хочу я про це кричати,
І вам бажаю ту любов, що є в мені.
Бо жити, це перш за все – кохати,
А існують, коли рахують – дні»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2015
автор: 333