Летять у небі журавлі,
Летять, у чужі далі.
Чому летять із рідної землі?
В очах наповнені печалі.
Летять вони в незрозумілу далечінь,
Де люди їх не розуміють.
Від них там э, одна лиш тінь.
На фоні тої далі - вони тінь.
Чому земля не мила наша вам?
Чому ви покидаэте нас в смуті?
Чи щось погане люди роблять вам?
Чи може ви на нас всі люті?
Летіть... а ми вас поглядом побачим,
І подумки із вами полетим.
Те що покинули ви нас - пробачим.
Та жаль.. ми з вами не летим...
Весною ми вас всі чекаэм
Ви прилітайте, не затримуйтеся там.
У нас своя краса, не за небокраэм.
Ви принесіть весною настрій нам.
Летіть. Не думайте про горе,
Хай щастя усміхнеться вам.
Перелетівше чуже море,
Про нас частіше згадуйте там.
Я проведу вас поглядом,
І тихо на дорогу помолюсь.
Погляну на свій дім,
Та в журавля я сам перетворюсь.
І полечу за вами вдаль.
Дім рідний покидаючи на вічно.
На серці біль, смута, печаль.
Та вибір зроблено, і вірно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614060
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.10.2015
автор: Petru44e