Вона його забути так бажала,
Так прагла думи втримати в узді.
Так міцно серце джгутом зав’язала,
Сховала сум в воронячім гнізді.
Вона казала: «Тишу не порушу,
Нехай чаклує навіть сотня фей».
А він вернувся, тихо вповз у душу
І знову серце вирвав із грудей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614061
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)