Образа накрила хвилею,
Здається ще трішки й... край.
Цеберко помиїв вилили,
Образилась?.. І нехай!
Нічого немає дивного,
Умилася б і пішла.
Он стежечка в'ється линвою
Пряменько до джерела...
Напевно, пішла б стежиною,
Та боляче крок ступить.
Вважалася досі сильною,
Десь сумнів узявся вмить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2015
автор: Патара