Нажаль, кожна мить неповторна в житті...
І як би нам цього хотілось,
Щоб доля хоч раз повторила ті дні,
Що в серці навічно лишились...
Колись давно, ще в юності своїй
Дістав від долі дивний подарунок -
З дитинства подругу свою зустрів
Через десяток літ. І перший поцілунок!
Хто зна, як Бог дає нам зрозуміти,
Що ти отримав найцінніший в світі дар?!
В зимовий вечір, зорями зігрітий,
Я бережливо пив з медових вуст нектар!
Не порівняння це, й зовсІм не рима!
І не юнацький вимисел з життя,-
ЗАГАДКА..! Солодкими були лише єдині -
Із давнього дитинства пОдруги - вуста!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614272
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2015
автор: Василь Стасюк