Я вслухаюся в музику рідної мови:
це ж говорить до мене кохана земля...
Заплітається думка в мелодію слова -
кожне слово до серця могО промовля.
Тепле слово "рушник" душу спогадом гріє:
є на білому світі Павелки-село...
Гладдю вишила долю добра тітка Надія,
не дожив до онуків мій батько Павло...
А скажу "паляниця"- засвітиться хата:
віє жаром од печі, цвітуть рушники,
І хлібину виймає бабуся завзята,
нас, онуків, частує зі святої руки.
Ностальгія глибинна у слові "лелека":
хатка біла - колиска в калиновім сні...
Прилетіли із вирію, певно, здалека,
І клекочуть-раюють у ріднім кублі.
Буйно мальви сумні зацвіли на причілку -
Грають сяйвом рожевим бутони рясні.
Їх мелодію долі у пору вечірню,
певно, доки живу, не забути мені.
Тихо пісня бринить - сподівання дівоче,
і бринить на пелюстках солодка роса,
І світанок бринить - зачаровує очі,
а на віях бринить всепречиста сльоза.
Все у слові коханім навіки сплелося:
І поезія праці, й краса, і любов -
Богом дане, найглибше - усе, що збулося,
вкоренилось у Слові від першооснов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614284
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 18.10.2015
автор: Світла (Імашева Світлана)