ПРОЩАТИСЯ БУДЕМО, ЛЮБА.
Прощатися будемо, люба,
Можливо, що й назавжди.
Листки із старезного дуба
Засипали наші сліди.
А пам’ять засиплють, мов попіл,
Миттєвості наших розлук.
Хто зна, чи згадаються потім
Троянди із люблячих рук...
Троянди... червоні, рожеві
І білі, мов цнота твоя.
Це в них, - десь у пам’яті, - жевріє,
Нездійснена мрія моя;
Це в них недоспівана пісня
Під спудом мовчання, бринить;
Це в них зоря ніжна, досвітня,
Зійшла в нашу зоряну мить;
Це в них була радість безмежна,
Як зараз журба та печаль.
Прощай, моя юність бентежна,
Прощай, не досягнута даль.
Лежить по –між нами мовчання,
Тамуємо біль та відчай.
Шепчу навздогін, наостаннє,
Два слова: пробач та прощай!
17.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2015
автор: dovgiy