От знов не варто опускати очі,
Чи пам'ятаєш - незамінних не буває?
Якщо молитись щиро і щоночі,
То всякий біль потроху відступає...
І от, коли вершина, що вгорі, так близько,
Тобі байдужі серця всі удари,
Ти небо бачиш, що так низько,
І швидше хочеш з головою в хмари.
Там інше небо, інші зорі й тиша...
Ні шуму міст, а ні набридливих машин.
Коли болить - втікай до гір, там інша,
Лічба таких невпинних нам годин.
Тоді ти знов вдихнеш - повітря там лікує,
Похилиш небо до своїх очей.
Прислухайся до вітру, він лиш там віщує,
Де, й до чиїх, ти знов прихилишся плечей...
#Іоанна_Пекун
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2015
автор: Ioanna Pekun