Неумолимо идут наши дни сероватой чредою,
Не остановишь никак чёрных забот колесо.
Не замечаем мы — как за окнами всё расцветает,
Не замечаем мы — как с дерева падает лист.
Только и вымолвишь "осень", когда, проходя тротуаром,
Ленно поднимешь глаза на облетевший каштан.
Так в полусне пролетят наши лучшие годы напрасно,
И зачернеет в душе старости голая ветвь.
1981
МОВОЮ ОРИГІНАЛУ :
Прудко на безвість ідут наші дні і короткі години,
Зрана до ночі гуде колесо темних турбот.
Не помічаємо — як надворі весна розцвітає,
Не помічаємо — як з дерева сиплеться лист.
Тільки і вимовиш "осінь", коли, ідучи тротуаром,
Втомлені очі зведеш на облетілий каштан.
Так у півсні пролетять наші дні і літа повносилі,
І зачорніє в душі старості голе гілля.
26. 10. 1927
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614389
Рубрика: Философская лирика
дата надходження 19.10.2015
автор: Віктор Чернявський