И крепость пала.
Под взором властным
И властью рук...
Но город твой молчит.
И только взгляд —
парламентёр прекрасный —
Мне подаёт растерянно ключи.
Я не Рамзес.
Скорее благодетель.
И страже верной —
чувствам —
никогда
Ни в снах, ни наяву —
сам Бог свидетель —
Твой город
на расправу
не отдам.
Не превращу я
храмы в пепелища,
Не обломаю
майских вишен цвет,
Не посягну на мирные жилища...
Я так же мудр,
как этот белый свет.
О, я великодушный
победитель,
Ведь брал
и не такие города...
Зачем же так,
как-будто кто обидел,
Дрожат твои
прекрасные уста?..
МОВОЮ ОРИГІНАЛУ :
Фортеця впала.
Владний погляд в очі.
Рука, мов карб
на трепетнім плечі...
І вже твої
парламентери — очі
Несуть мені
збентежено ключі.
Я не Рамзес.
Я — щирий благодійник.
І вірним
охоронцям-почуттям
Ні наяву, ні в сні,
ані у мрії
Я на поталу
міста не віддам.
Я не зруйную
храми і майдани,
Не обірву
травневих вишень цвіт
І щиру волю
не вкую в кайдани,
Бо мудрий я, мов цей старезний світ.
О, я великодушно переможний,
Бо брав уже
і не такі міста...
Чому ж тоді
так дрібно, так тривожно
Ображені
тремтять твої вуста?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614554
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 19.10.2015
автор: Віктор Чернявський