[i]Ні, твого кохання я не хочу,
як ніколи фальші не хотів.
(В.Симоненко, „У вагоні“)[/i]
Горить багрянцем тихий вечір
і заглядає у вікно.
Ще очі бачать твої плечі,
але мені вже все одно.
Все рівно вже, куди прямуєш
і з ким сьогодні будеш спать,
кого в черговий раз плямуєш
і буде хто тебе кохать.
Бо час мине і все місцями
життя розставить як завжди,
і прийдеш врешті-решт до тями,
та пізно буде… Підожди!
Сьорбнеш ти сповна, ось побачиш,
за підлість, зраду і обман,
а що таке життя собаче –
відчуєш лиш мине дурман.
Та все, байдуже. Йди ти з Богом!
З тобою нічого ділить
і за життя твоє, убога,
вже серце зовсім не болить.
20.10.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614703
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 20.10.2015
автор: Олександр Мачула