Над озером синіло небо,
хмар безкінечних кораблі пливли,
хто капітани у них, а може
у осені наради відбулись?
Хмар кораблі маленькі пливли,
за ними йшов сірий фрегат:
такий великий і красивий,
а хто на ньому капітан?
І ось прокинувся вже вітер,
листя шуміло десь на висоті,
а може ще біліли щогли
і вітру натягти вітрила до снаги?
І дружно зашуміло листя,
попереджаючи пробіг вітрів,
летіло вниз, крутилось гостролисте,
на воду падало для нових берегів.
А може так попереджало небо
про вітер, дощів холоди,
і тільки вітер у синьому небі
додав вітрилам хмар снаги!
Фотографія автора.
18.10.2015.
Івано-Франківська область.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614809
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.10.2015
автор: Светлана Борщ