Як би не було, я тобі не ворог,
Як би не було, я тобі не друг.
Я – те, що ти собі із мене твориш,
Без сил від сподівань нелегких мук,
Від мук душі, й ті муки досконалі,
Вони не ріжуть вен, не лиють кров,
Та й я давно себе вже не питаю
Всіх значень слів «кохання» і «любов».
Вони безглузді, бо немає віри,
Бо ти десь є, і десь існую я.
А що є ми, сказати ж бо не смію.
Не мій; хоч і з тобою, не твоя.
І не горю, і іскор не кидаю
Із серця в прірву, повну небуття.
Хто ти для мене, я таки не знаю,
Нестримний вітер у моїх життях.
© Жанна Білавич, 20.11.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614871
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2015
автор: Жанна Білавич