Как поцелуй через вуаль —
Зачем-то долгий, странный, нежный —
Моей тоски сердечной даль
Исчезла в сумерках безбрежных.
Лицо твоё и голос твой,
Зовущий, страстный в миг любовный,
И взор, пылающий такой,
Внезапной ненавистью полный —
Всё пронеслось передо мной,
Сверкнуло молнией... Напрасно!
Куда там молнии шальной
Воспламенить, что уж погасло.
МОВОЮ ОРИГІНАЛУ :
Мов поцілунок крізь вуаль —
Чудний, нескінчений і ніжний —
У серці виник давній жаль
І щез, як вітер перебіжний.
Твоє лице і голос твій,
Що в час прощання зве і кличе;
Раптовий погляд огняний
І враз презирство таємниче,—
Усе пронеслося в цю мить
Як блискавка передо мною...
Та блискавці не запалить
У серці озера спокою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614927
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 21.10.2015
автор: Віктор Чернявський