Яка краса стоїть осіння!
Схилилось небо до дерев,
розлилось сонячне проміння
серед берізок -королев.
Стоять, як в золоті, поважно.
-Чи ж жовті сукні назавжди?-
їм вітер просвистів протяжно.-
Вже скоро прийдуть холоди.
Юнна калина зашарілась
(час роздягатись до зими);
вона, соромлячись, прикрила
свій стан рясними ягідьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615047
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.10.2015
автор: Онофрійчук Наталя