Вірш-заклик на честь Вітчизняної війни в Україні

Господнє  чисте  небо  закрила  чорна  тінь,
Мов  ворона  агатове  крило
І  пісня  відлітає  весела  в  далечінь
Все  стихло  і  до  долу  полягло.

Це  мчить  вона  -  мов  грізний  ураган,
Що  аж  тремтить  й  здригається  земля
Спинився  серед  степу  цей  лютий  караван
І  вийшла  невблаганна  дівчина–війна.

І  стали  в  боротьбу  відважні  козаки,
Не  боючись,  ні  смерті,  ні  тортур,
А  вдома  їх  чекають  й  сумують  матері,
Вкриваючи  сльозами  струни  їх  бандур.

А  ти  чому  ж,  козаче,  не  з  ними  у  бою
Не  борешся  за  волю,  за  народ,
За  мирне  чисте  небо,  за  матінку  свою
Щоб  більше  не  було  в  краю  твоїм  незгод?

Чи  ти  не  пам’ятаєш,  як  боролися  діди
За  нашу  незалежність  і  свободу?
Їх  гордо  шанувати  будемо  завжди,
Й  ніколи  не  зрічемося  ми  роду!

Чи  ти  не  бачиш,  хлопче,  як  в  лютії  морози
Стоять  пліч–о-пліч  молодь  і  старі?
Вони  ідуть  під  кулі,  приховуючи  сльози,
Бо  вдома  їх  чекають  дружини  й  матері.

Не  зволікай,  козаче,  іди  у  боротьбу,
Відстоюй  незалежність  України
І  захисти  народ,  та  знищ  цю  ворожбу,
Не  дай  пробити  їй  свободи  стіни!

Та  якщо  остання  згасатиме  надія,
Згадай,  що  в  нас  у  кожного  в  душі
Уже  давно  лунає  та  велика  мрія-
Зберегти  свободу  на  своїй  землі!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615057
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.10.2015
автор: Вікторія Суворова