Усі ми хочемо бути потрібними…

Усі  ми  хочемо  бути  потрібними,
Усі  ми  хочемо  бути  мудрішими
Проте  з  часом  стаємо  усі  ми  самотніми,
А  стежки  життя  все  більш  складішими

Усі  ми  хочемо  стати  дорослими,
А  згодом  сумуєм  за  нашим  дитинством
Ми  хочемо  бути  успішними,  добрими
А  потім  вступаєм  не  в  те  товариство

Усім  нам  Богом  дано  шанс  в  житті
І  більшість  з  нас  його,  на  жаль,  втрачає
Живем  у  вірі,  у  молитві  й  каятті,
Що  буде  ще  можливість-ця  віра  надихає

Усі  ми  завжди  ділимо  життя
На  біле  й  чорне,  на  добро  і  зло
Ми  плачемо  і  з  горя,  і  від  щастя
І  це  не  парадокс-  це  так  завжди  було

Ми  всі  все  ж  не  щасливі,  бо  хотіли
Завжди  до  когось  бути  подібними
Й  від  цього  ми  не  стали  мудрішими,
Й  від  цього  ми  не  стали  потрібними

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615058
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.10.2015
автор: Вікторія Суворова