1.Борися, Україно, тікайте, вороги,
Й назавжди забудьте сюди ви дорогу.
Бо ми України дочки й сини,
Стоїмо на варті власного дому.
2.Рідний дім для нас – це наша Україна,
Кордон неньки – це її поріг.
Наша держава єдина – неподільна,
За цю єдність син її поліг.
3.Було колись: мали ми багатство,
І славились боями на весь світ.
Народ Вкраїни був єдиним братством,
Пройшло відтоді вже не мало літ.
4.Ніхто не думав, що відродиться держава,
Яка вже призабула запах боротьби.
Що більше двох десятків років волею розкошувала.
Й забула шлях, який довелось пройти.
5.Воскресла з мертвих наша Україна,
Й прозрів сліпий її народ.
Бо вже набридло нам стояти на колінах,
Й ми згадали як колись було.
6.Як йшли до бою, щоб здобути перемогу,
І не для того, щоб в історію ввійти.
І як ревно ми просили Бога,
Щоб допоміг Він хрест нам той нести.
7.І зараз знову за Вкраїну ми йдемо до бою,
І знову з честю захищаємо її.
Ми вкотре освятили рідну неньку кров’ю,
Бо від заздрості народжуються вороги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615062
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.10.2015
автор: Марина Бойківчанка