Усі говорять майже без упину,
Машини завжди створюють затори,
Ця тиха жінка обняла дитину,
Той вголос мріє про похід у гори.
На розі музикант заграє соло,
А хтось задумливо подивиться у вічність,
У когось у душі палало й охололо,
Вони на мить заглянуть в потойбічність.
Щасливі сім'ї огорнуті у спокій,
Самотня дівчина вдивляється в алеї,
Хтось посміхнувся іншій, кароокій,
Їй обіцяють, що усе для неї!
А ми гуляємо по вулицях контрастів,
І осінь одягає свої шати,
Зведемо мури від усіх нещастів,
З тобою ніжно, навіть помовчати.
© Наталія Шафран
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615067
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.10.2015
автор: Наталія Шафран