Осінь

Знову  вриваєшся  в  двері,  намагаєшся  проникнути  через  відкрите  вікно...  Якщо  не  в  квартиру,  то  хоча  б  в  душу...  Осінь...  Тисячі  думок  лізуть  в  голову,  не  даючи  відпочити  від  цієї  буденщини...  Спогади,  спогади,  одні  лише  спогади...  Безліч  запитань,  на  які  ще  до  цього  часу  шукаю  відповідь...  Не  розумію  в  чому  причина:  в  мені  чи,  можливо,  в  тобі,  осінь?  Опале  листя,  марні  надії...  Все  списую  на  погоду.  Не  хочеться  ритися  в  тенетах  душі...  Інколи  здається,  що  не  той  шлях  обрала,  не  тією  пішла  стежкою.    Сотні  знайомих  і  незнайомих  облич  блукають  вулицями,  намагаючись  розібратися  в  собі,  своїх  проблемах.  Гріє  думка  про  те,  що  я  не  одна  така  заблукавша,  самотня.  Завтра  новий  день.  Віриш,  осінь,  не  дивлячись  ні  на  що,  хочеться  жити...  як  ніколи  хочеться  жити...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2015
автор: Антипчук Ольга