Спинився час… Здалося так мені,
Але є пульс і серце б’ється в грудях,
Пульсує кров, є мрії вдалині,
І стрілки часові іще не блудять.
Це лиш здалося, але виник страх…
Невже насправді враз усе пропало?
Та, ні! Ще, ні! Бо я лечу,як птах,
Проте серденько в грудях застогнало.
А біля тину листя на землі,
Мені знов нагадало, що вже осінь,
Що відлетіли рідні журавлі,
Вони лише весною заголосять.
Так значить не спинився ще мій час,
Коли лечу, то міцні є ще крила,
Я підіймаюсь вгору раз у раз
І час мій зупинити ще несила…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615123
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2015
автор: Віталій Назарук