А колись я у грубці
Палила листи,
Тільки не пам'ятаю чиї вже.
Чи мене це зробити
Примушував ти,
Чи гріхи я палила свої ж.
І горіли, горіли
Яскраво-ясним,
І тремтіли, і корчились в муці.
Це я так назавжди
Вже прощалася з ним
Й помирала у нашій розлуці.
А було ж їх багато
І давні уже,
Аж зліпились один до одного.
Я хотіла позбутись
І ніби чуже
Викидала до жару чужого.
Не посміла рука
Розривати листки,
У яких таємниці і болі.
Пам'ятаю на кожному
Почерк який
І поля по боках, як у школі.
Догоріли.
І стало багаття сумне
І боліла душа, як неволя.
Ти ніколи за це
Не засуджуй мене,
Бо давно вже зреклася нас доля...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615126
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2015
автор: Наташа Марос