Мій Києве, пишу, хоч ти й не мій.
Я б не писала, і писать не мушу,
Та ти отак збентежив мою душу,
І може, ти навіки будеш в ній,
У ній одній. В це вірю, сподіваюсь,
До тебе повернусь іще колись,
Бо мої дні в тобі ще не збулись,
Та й я для цього вже й не так стараюсь.
Але згадать лише, що є в тобі :
Душа, натхнення,.. не берусь лічити,
Бо цього вже достатньо, щоб любити
Й життєву силу перейнять собі.
Мабуть, скажу іще колись, бо є та сила,
Той пал в душі, що полум’ям горить,
То прокидається, то тихо димом спить,
Та я його ніколи не гасила.
© Жанна Білавич, 25.11.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615148
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 22.10.2015
автор: Жанна Білавич