Дивно, що крадуть багатії
Мають і все одно їм мало
І ніяк не поборють своєї жаги,
Яка скидається вже на манію.
І не стишують бентежної ходи
А темпу тільки прибавляють
Біжать, до колись маленької мети,
Яка зараз змінилась до непізнаваності.
Всі ми колись, хоча б, потаємно в душі
Мріяли про дещицю щастя
І тоді щастю не давали облич
Довірившись серця підказкам.
А воно шепотіло, мов у сні
І билось просто нам в радість
В такт природі усій
Просто, без тіні, без заощаджень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2015
автор: Сильчук Назар