Забавляється серце
Засмучене.
Не корилося долі
Розлючене.
І кляне всіх довкола
В байдужості,
Тих, що топчать підошвами
Любощі.
Увімкну «автобіль»,
Щоб не плакати.
Душа з серцем гризуться
Собаками.
Сонце сходить/заходить –
Однаково.
У книжках нас опишуть
По-всякому.
Не просить, не кориться,
Не слухати.
І листочками з дерева
Шурхати.
Стати пусткою нам
Усередині.
До зірок полетіти,
Крізь терени.
Чи у небі літати
Хмариною.
Не сприймати пліток,
Що за спИною.
Та упасти щосили
На кАмені.
І підняти не тіло –
Розвалини.
У полоні вже серце,
До старості.
Жити нам до снагИ,
У лукавості.
Нерозумні пусті
І розхристані.
Ще й чужою брехнею
Ми приспані.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615208
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2015
автор: Antonina Vinnitskaya